РОЗДІЛ IV

Сприяння поглибленню та розвитку співпраці підприємств галузі з міжнародними фінансовими інституціями, іноземними інвесторами і громадськими організаціями, спрямованої на відновлення виробничого потенціалу підприємств галузі та їх стале функціонування;

Залучення інвестиційних коштів до сфери ЖКГ є, по суті, єдиною можливістю якісно поліпшити стан в галузі, оновити її матеріально- технічну базу та встановити надійний взаємозв'язок між всіма суб'єктами господарювання. Втім, внутрішніх інвестицій, враховуючи потреби, високий рівень зносу та низький рівень рентабельності - замало. За оцінками Міністерства з питань житлово-комунального господарства, до 2012 року обумовлена сфера потребує інвестування понад 60 млрд. грн. І це лише на оновлення основних виробничих фондів: мереж, насосних станцій, котелень, тощо. Приватний сектор залучають з метою підвищення операційної ефективності комунальних підприємств, впровадження технічних та управлінських нововведень та мобілізації фінансових ресурсів.

Також експерти прогнозують можливість залучення 500 млн. доларів від міжнародних фінансових структур у найближчі три роки у сферу ЖКГ.

Серед першочергових умов постають, зокрема, наступні: проведення інвентаризації комунального майна у сфері житлово- комунального господарства та створення реєстрів майнових комплексів, що перебувають у власності територіальних громад сіл, селищ, міст та спільній власності територіальних громад районів та областей, завершення роботи щодо передачі та юридичного закріплення об'єктів права комунальної власності за територіальними громадами. Втім, незважаючи на перспективу надходження коштів від міжнародних фінансових донорів, реалізація деяких відповідних проектів щодо залучення іноземних інвестицій в ЖКГ України зіштовхується з певними ускладненнями. Так, наприклад, наприкінці 2004 р. Агентство США з міжнародного розвитку та «Укрсиббанк» підписали угоду про кредитування комунальних підприємств України під часткові гарантії AMP США. Проте, очікуваного притоку інвестицій у галузь це не викликало, в першу чергу через специфіку роботи з комунальними підприємствами. Зараз кількість ризиків для аналогічних проектів залишається на такому ж рівні, а отже потрібно створювати необхідні умови співпраці у взаємопов'язаному колі: міжнародні фінансові інституції - українські банки - підприємства галузі. Навесні 2007 р. уряд заявив про намір створити спеціальне держпідприємство, яке під державні гарантії буде залучати кошти міжнародних фінансових структур і направляти їх у модернізацію ЖКГ. Нажаль, на сьогоднішній день, через недосконалу правову систему в країні та за відсутності реальної відповідальності держави перед територіальною громадою та суб'єктами господарювання, - «державні гарантії» мають незначну вагу не лише в межах країни, але і за її кордонами.

Серед міжнародних структур, що готові співпрацювати з Україною - Світовий банк, міжнародні інвестфонди та банки. Уряд планує отримати 140 млн. дол. на проект "Розвиток міської інфраструктури", у якому також будуть задіяні і муніципальні кошти. У рамках проекту планується реконструювати системи водопостачання, водовідведення та утилізації побутових відходів у 24 містах країни. Також є домовленість Кабінету Міністрів з міжнародними інвестфондами щодо кредитування програми "Водопостачання та каналізація Львова" (40,8 млн дол., з яких 24,25 млн. дол. - кредит Міжнародного банку регіонального розвитку, 6 млн. дол. - грант уряду Швейцарії) і "Розвиток систем водопостачання та очищення води Запоріжжя" (42,5 млн. дол., з яких 28 млн. дол. - кредит СБРР). Всього планується залучити через урядову програму 200 млн. дол. іноземних інвестицій.

Ще одна форма надходження іноземних інвестицій - міжнародні гранти. Серед можливих донорів - Міжнародний фонд "Відродження," Американська Торгова Палата та проект UCAN. Департамент Міжнародного Розвитку Великобританії (DFID), "Лондон Економікс".

Вищезгадані структури могли б працювати безпосередньо з українським інвестором. Втім, ризики, враховуючи зазначені фактори, надто високі.

На заваді залученню іноземних інвестицій стають непередбачуваність української політики, слабка законодавча база та недосконалість судової системи, через що іноземні інвестори не можуть бути впевнені у надійному захисті своїх інтересів в суді. Саме передбачуваність ситуації та захищеність бізнесу - головна запорука приходу іноземних інвесторів до житлово-комунальної галузі країни, а це потребує проведення державно-адміністративної реформи для зменшення регуляторних функцій державних органів влади та органів місцевого самоврядування. Обсяг прямих іноземних інвестицій на сьогодні вельми незначний - близько 15% від показників, передбачених експертами у 2005-2007 pp. Насамперед іноземних інвесторів в Україні приваблює дешева робоча сила та великий споживчий ринок.

Отже, для того, щоб житлово-комунальна сфера отримала іноземні інвестиції за профільними програмами, на погляд авторів, необхідно прийняття відповідних законодавчих рішень, які б передбачали фінансову підтримку кредитора та забезпечували гарантії для його активів і грошових потоків. Без державної підтримки це практично неможливо.