Программа - Вступление

29.06.2010 00:01

ВСТУП

СУЧАСНИЙ СТАН

ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ: ВИКЛИК ДЛЯ ПРИВАТНИХ ІНВЕСТОРІВ

Останнім часом проблеми, пов'язані з фінансуванням галузі житлово-комунального господарства, стали об'єктом пильної уваги різних політичних сил країни і викликають поглиблений інтерес громадськості. Особливої уваги проблематика житлово-комунального господарства також набула з боку представників всіх ланок державної влади та органів місцевого самоврядування.

Чи не щотижня перші особи держави підкреслюють ті чи інші проблеми в галузі та закликають щодо необхідності проведення негайних реформ в житлово-комунальному господарстві. Проте, незважаючи на зростання фінансування галузі з боку держави та схвалену програму реформування ЖКГ, відчутних позитивних змін у цій сфері не відбувається. Фінансово-економічний стан галузі характеризується хронічною збитковістю, значним рівнем і зростанням дебіторської та кредиторської заборгованості, високим рівнем зносу основних фондів, практичне використання яких в єдиному технологічному процесі виробництва та надання послуг в подальшому унеможливлюється через відсутність належного фінансування на їх відновлення. Прийнято закони, які не мають свого практичного застосування на рівні місцевих органів влади.

На даний момент більшість підприємств ЖКГ не в змозі ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належного рівня і якості внаслідок:

недосконалості системи та діючих механізмів управління житлово-комунальним господарством з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

ігнорування економічних інтересів підприємств галузі з боку місцевих органів самоврядування, які згідно ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні" мають самоврядні повноваження по затвердженню/встановленню тарифів на житлово-комунальні послуги, відсутності чіткого законодавчого врегулювання відповідальності місцевих органів самоврядування перед територіальною громадою та суб'єктами господарювання;

відсутності економічних стимулів спрямованих на інвестування фінансових ресурсів в галузь.

Більш того, станом на 1 січня 2008 р. дебіторська заборгованість, яка визначається як безнадійна, в галузі склала 8,791 млрд. гривень (з них 6,511 млрд. гривень - оплата житлово-комунальних послуг населенням), кредиторська - 9,156 млрд. гривень. Комерційні підприємства за спожиті комунальні послуги заборгували 2,168 млрд. грн. Борги бюджетних установ та організацій, які фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів за ці ж послуги досягли рівня 112,8 млн. грн. та продовжують зростати.

Більшість підприємств житлово-комунального господарства не в змозі забезпечити власними доходами покриття фінансових витрат, пов'язаних з основною діяльністю, що в результаті призводить до постійного зростання збитковості підприємств галузі. В 2007 році цей показник становив майже 1,763 млрд. гривень, що у 1,8 рази більше ніж у 2006 році. Як наслідок, недофінансування експлуатаційної діяльності підприємств житлово-комунального господарства не тільки не дає можливості впроваджувати новітні ресурсозберігаючі технології і обладнання, а і взагалі забезпечувати функціонування підприємств на існуючому рівні. За оцінками фахівців, дві третини основних фондів підприємств галузі вичерпали термін експлуатації.

Яскравий приклад - стан житлового фонду країни, який складає 10,1 млн. будинків загальною площею 1039,7 млн. кв. м, в якому частка житлового фонду комунальної власності становить 9,9%. Переважна частина житла (70%) збудована до сімдесятих років минулого століття, близько 3,9% багатоквартирних будинків комунальної власності є аварійними.

В аварійних та непридатних для проживання будинках мешкає 167,7 тис. осіб, які потребують відселення з наданням необхідного житла. Кожен третій житловий будинок потребує капітального ремонту. За експертними оцінками на капітальний ремонт житла потрібно щорічно направляти понад 2 млрд. гривень. Фактичні ж асигнування з місцевих бюджетів на ці потреби не перевищують 16-20% від необхідних. Майже у 85% житлових будинків підвищеної поверховості (10 поверхів і вище) система протипожежного захисту не працює або її технічне обслуговування не здійснюється.

Загальна протяжність теплових мереж в Україні складає близько 37 тис. км., з яких майже 15%, або 5,5 тис. км. теплових мереж, у двотрубному обчисленні, перебувають у ветхому та аварійному стані. Із 65,5 тис. встановлених котлів близько 25%, мають термін експлуатації більше 20 років. Коефіцієнт корисної дії переважної більшості котлів значно нижчий за нормативні показники.

Надмірна централізація систем теплопостачання та експлуатація низько ефективного і фізично зношеного обладнання котелень, теплових пунктів і мереж призводить до значних втрат виробленої теплової енергії, зниження надійності та якості надання послуг і високого рівня забруднення довкілля. Втрати теплової енергії та питної води в зовнішніх мережах становлять 30-60%. Втрати теплової енергії в житловому фонді перевищують 30%. У аварійному стані знаходяться також більше третини водопровідно-каналізаційних мереж, близько 30% теплопунктів. Питомі витрати енергоресурсів у 2-2,5 рази вище, ніж у країнах Європи, кількість аварій за останні 10 років збільшилась майже у 5 разів. Майже половина каналізаційних очисних споруд працює неефективно і у водойми щодобово скидається 10,6 тис. куб. м не доочищених стічних вод.

Більш як у половині міст з населенням понад 100 тис. чоловік споживачі забезпечуються питною водою не цілодобово, а за графіком. Все це свідчить про те, що з кожним роком ситуація в галузі невпинно погіршується.

Виступаючи в кінці листопада 2006 р. на засіданні РНБО, Президент України Віктор Ющенко заявив: «Ми маємо кризу в ЖКГ, яка складає загрозу національній безпеці країни». Голову держави підтримав і тодішній секретар РНБО Віталій Гайдук, визначивши пріоритетні завдання реформування ЖКГ, серед яких назвав «розвиток ринкових основ у сфері надання житлокомунпослуг...». В січні 2007р., перебуваючи в Алчевську, Віктор Ющенко зазначив: «... проблеми в ЖКГ викликані, в першу чергу, недоліком радянської моделі господарства. В умовах, коли держава одноосібно зобов'язана надавати всі комунальні послуги населенню, в галузі відсутня конкуренція, а звідси і низька ефективність наданих послуг».

Такі обставини значно збільшують ризик виникнення масштабної техногенної катастрофи, оскільки невпинні технологічні процеси, без підтримання систем в належному стані, неминуче призведуть до їх руйнування. Недосконалість системи управління житлово-комунальним господарством, зволікання з його реформуванням призвели до того, що підприємства галузі неспроможні надавати споживачам послуги належного рівня і якості та виживати в умовах ринкових відносин.

Дійсно, законодавство у сфері житлово-комунального господарства (особливо нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування) в більшій частині не відповідають директивам Європейського Союзу і Європейської хартії місцевого самоврядування. Така ситуація перешкоджає створенню привабливого інвестиційного клімату. Хоч якраз в даному напрямку деяка робота ведеться. З 2002р. в сфері житлово-комунального господарства набули чинності 14 законів України та 43 постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. Сьогодні основними законами України, прийнятими у сфері житлово-комунального господарства є:

• Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки;
• Про Загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006- 2010 роки;
• Про житлово-комунальні послуги;
• Про міський електричний транспорт;
• Про електроенергетику
• Про питну воду та питне водопостачання;
• Про теплопостачання;
• Про благоустрій населених пунктів;
• Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду.

Але на практиці реалізація багатьох норм вищезгаданих законів не враховує належним чином інтереси інвесторів, які вкладають або планують вкладати кошти в підприємства галузі. Досвід та приклад деяких приватних підприємств, які вже працюють в ЖКГ, демонструє майже повну відсутність дієвих механізмів захисту приватних інвестицій від свавілля чиновників та політичних інсинуацій навколо тарифної політики на житлово-комунальні послуги.

Серед основних причин, які сьогодні стримують розвиток приватного сектору в ЖКГ можна назвати наступні:

Практика затвердження/погодження місцевою владою тарифів, які в більшості навіть не покривають загальні витрати на виробництво, постачання та надання послуг. За відсутності надійного законодавчого     механізму врегулювання питань затвердження/погодження тарифів на житлово-комунальні послуги, встановлення чітких меж відповідальності в цій сфері зменшується комерційна життєздатність сектору комунальних послуг (зокрема, витрати на інвестиції навряд чи можуть бути повернені)

Функціонування сектору ЖКГ сьогодні продовжує розглядатися, як своєрідний інструмент соціальної підтримки населення, а не повноцінний конкурентоспроможний сектор економіки, який працює на ринкових засадах. Це негативно відбивається на функціонуванні галузі в цілому, адже здобувши незалежність, Україна перейшла від планової економіки СРСР до нового етапу становлення і розвитку національної економічної діяльності, що формується на засадах ринкової економіки, за законами якої здійснюють свою діяльність органи влади країн Європи і яка є ефективною та сприятливою для всебічного розвитку господарювання як всередині країни, так і за її межами.

Питання реформування ЖКГ, запропоновані владою, в своїй більшості не враховують позиції приватних інвесторів.

Сьогодні настав час радикально змінити принципи та механізми функціонування сектору ЖКГ, оскільки за відсутності таких змін криза житлово-комунального господарства тільки загострюватиметься і що далі важче буде віднайти шляхи вирішення проблеми в цілому.

Досвід багатьох розвинутих країн свідчить, що вийти із кризи житлово-комунальне господарство може лише за допомогою залучення потужного приватного капіталу. Без приватних інвесторів всі намагання влади щодо поліпшення стану підприємств галузі не нададуть очікуваного результату, а бюджетне фінансування буде постійно відставати від фінансових потреб ЖКГ.

Сучасна система регулювання правовідносин між державою і суб'єктами підприємницької діяльності повинна забезпечувати ефективність управління житлово-комунальним господарством та умови його динамічного розвитку. Пріоритетним напрямком тут має бути стимулювання інвестиційної діяльності.

Забезпечити вихід підприємств житлово-комунального господарства на сучасний технічний та технологічний рівень, зробити їх функціонування беззбитковим, покращити якість їх послуг можуть лише суб'єкти господарювання з вільним використанням власних коштів, оскільки розподілені бюджетні кошти, як показала багаторічна практика, не доходять до свого цільового призначення.

В травні 2007 року членам колегії Міністерства житлово- комунального господарства була представлена програма реформування і розвитку ЖКГ України на 2007-2011рр. Це ще раз свідчить, що робота по вдосконаленню нормативно-правової бази в галузі ведеться, але для реформування ЖКГ цього недостатньо. Необхідні кошти, і кошти не малі. Кабінет Міністрів України, в середині 2006р., визначив, що для ефективного реформування галузі необхідно близько 50 млрд. грн., а вже в 2007р. ця прогнозна цифра зросла до 60 млрд. гривень. Зрозуміло, що у держави кошти для задоволення вищезазначених потреб відсутні.

Динаміка зростання кількості приватних підприємств з виробництва, постачання та надання послуг в сфері ЖКГ на сьогодні катастрофічно низька. Наприклад, кількість приватних підприємств з утримання житла за останні роки зросла з 358 (2005 р.) до 361 (2006 p.), а в 2007р. - до 365. У сфері водопровідно-каналізаційного господарства працюють 354 підприємства комунальної власності, з яких лише 2 передано в оренду і 1 акціоноване. У сфері комунальної теплоенергетики всього працюють 273 підприємства, з них менше 5% приватні.

Наведені дані свідчать про те, що приватний капітал досі не зацікавлений в ринку житлово-комунальних послуг. Проте сьогодні ні у кого не виникає сумніву, що майбутнє житлово-комунального господарства саме за приватними інвесторами. І вони неодмінно прийдуть в цю галузь, якщо Влада не буде заважати цьому процесу.